Feeds:
Записи
Коментарі

Archive for the ‘Ідуть дощі’ Category

Молися, мамо, за свою дитину.
Молися зранку й ввечері молись.
І я до тебе звідусіль прилину,
І буде добре вдвох нам, як колись.

Схилюся на плече твоє від втоми,
Закрию очі в добру щиру мить,
Як добре вдома, як же добре вдома.
Самотнє серце навіть не болить.

Мені тебе весь час не вистачає.
Де б не була, щоб не робила я.
Завжди за обрій тугу проганяє
Усмішка ніжна, лагідна твоя.

Не знаю чи в житті мені везтиме,
Чи десь на рівнім місці не спіткнусь?
Молися, мамо, за свою дитину,
А я за тебе рідна помолюсь.

Read Full Post »

Забезпечена всім і доглянута,
А від смутку сховатись ніде.
Лізе в душу думка недобра та –
Син не їде.

Все давно вже йому пробачила,
Відшукала душі старій втіху.
Просто внуків давно не бачила,
Їх дзвінкого не чула сміху.

У гурті біди всі забуваються,
Допізна з кимось точить розмови.
Та як нічка-чаклунка з’являється –
Плаче знову.

Розуміє, що може й ніколи,
Що робота, хазяйство чимале,
Що не скоро в дітей канікули,
Та хоча б же листа написали.

Йде на вулиці дощ – не спиняється,
Тарабанить по стінах сірих.
Не одна вона так побивається
У будинку для престарілих.

День, бува, у вікно все дивиться,
Зустрічать за ворота вийде.
А під вечір сльозами вмиється-
Син не їде.

Read Full Post »

Туманом літа клени оповито,
Росою мрій покрились береги.
Лелеки топчуть неслухняне жито
І пахне матіола навкруги.
Лоскоче спека золоті покоси
На щедрій ниві юного життя.
А вітер травам заплітає коси,
Сміється липень в травах, як дитя.

Read Full Post »

Десь там зима, а в мене в серці тихо.
Нема у нім, ні болю, ні журби.
Ідіть собі, ідіть, прошу… На лихо
Зустрілись ми у затінках верби.
То тільки зайві підуть пересуди.
Злі язики палитимуть вогнем.
Не знаю краще так, чи гірше буде,
Та вже, що буде, те й переживем.
Ідіть собі! Ви впертий, як дитина.
Нащо тривожить душу молоду.
Я Вас ніколи більше не зустріну,
І, може, вже ніколи не знайду.

Read Full Post »

Болять незагоєні рани,
І давлять на серце вони.
Сивіють мужі-ветерани,
Свідки страшної війни.

Ідуть в невідомість далеку,
До тих, хто з боїв не прийшов.
Шукають — не знайдуть лелеки
Сліди від старих підошов.

Взявши з собою болі,
Тихо у далеч ідуть.
А на могилах тополі
Сльози вдовині ллють.

Нема коваля уже Гната
І брата його Павла.
Зосталась пустою хата,
Самотньо стоїть край села.

Учора зв’язківця-героя
Рід Петрунів поховав.
Довго хворів дід війною —
Довго атакував.

До обелісків квіти
Вдячні несуть сини.
В пам’яті вічно жити
Свідкам страшної війни.

Read Full Post »

Крила б мені. Полетіла,
Куди і сама не знаю,
А то лише в снах літаю.
Крила б мені, крила.

Сонце мені б, сонце.
Ой, як би тоді я світила,
Біду сяйвом щастя встелила.
Сонце мені б, сонце.

Пісню мені, пісню.
Співала б — не замовкала.
Раділа, палала, літала.
Пісню мені, пісню.

Read Full Post »