Feeds:
Записи
Коментарі

Posts Tagged ‘Київ’

Пишу давно. Та якось мало вірю в конкурси, де, здається, наперед все зрозуміло. Колись на одному з таких один із членів журі мені сказав: ”Таню, у тебе гарні вірші. Але, розумієш, за нього ( тобто за переможця) попросили”.  От і вирішила більше участі там, де просять, не брати. Щоб потім не було боляче. І на Коронацію слова, довго не наважувалася нічого надсилати. Та маю чоловіка, який одного дня твердо сказав: – А давай спробуємо.

Відібрали декілька творів, надіслали. І ось – я серед дипломантів. Це, справді, щастя – стояти на тій сцені, відчувати ту святкову атмосферу…

Подружжю Логушів величезне спасибі за свято, яке впродовж багатьох років дарують вони творчим людям. Бо ж хіба багато нині  у нашому житті подібних свят?!


DSCN7529201306138228DSCN7553DSCN7556

Advertisements

Read Full Post »

Наша Україна багата талантами, які прославляють її попри всі негаразди суспільного буття у різних куточках світу. Серед таких, дійсно, унікальний колектив, – Національний хор України імені Григорія Верьовки.

20 червня цього року у Палаці мистецтв „Україна” відбувся звітний концерт хору, присвячений сімдесятиріччю від часу заснування. Чекали цього з нетерпінням. І недарма. Від танцювальних номерів мурахи гайсали по тілу, від вокальних – на очі наверталися сльози. Це ж своє, українське. Не так часто почуєш, чи побачиш. Талановиті, неперевершені учасники колективу старалися з усіх сил. Зал аплодував стоячи і їм, і їх незмінному керівникові, лауреату Шевченківської премії, народному артисту України, професору і академіку Анатолію Авдієвському.

Але враження від побаченого, як кажуть, одним помахом руки, особисто мені, дещо зіпсував один із глядачів, який, вискочивши на сцену, російською мовою прочитав незграбне, написане, мабуть, нашвидкуруч, привітання. Якось не вписалося воно в колорит духовного, українського, яким того вечора була наповнена святкова сцена.

Read Full Post »

Цвітіння бузків у київському ботанічному  саду, це те, чого не можна пропустити. Бо ж саме тут серце наповнюється красою та народжуються  нові і нові поезії, як, приміром, ось ця.

Бузок

Цвіте бузок. Скрізь синьо-біло.

Тривожать душу кольори.

Я щось, мабуть, не зрозуміла

Тої  весняної пори.

Тому сама тепер у літа

Шукаю спокою й тепла.

Безжально так, несамовито

Любов з бузками відцвіла.

 

Read Full Post »