Село, моє рідне село

До 800-річчя Старої Басані.

Хлібом-сіллю зустрінем гостинно
Всю рідню, що зібралась на свято.
Бо святкує село іменини.
На пісні і на жарти багате.

Ой, село, за часів Ярослава
Народилося, стало на ноги.
Врожаями родило на славу,
І барвінком встеляло дороги.

Йшли дорогами в світ твої діти,
Вирушали в країни незнані,
Власноруч здобували освіту,
Щоб пишалися ними в Басані.

Гей, бабусі, облиште тривоги.
І згадайте про чари кохання,
Де вам падали зорі під ноги?
Ну, звичайно ж, у Старій Басані.

Дідугани старі, посивілі, –
Пам’ятаєте щирі зізнання.
Де свої святкували весілля?
У батьківських оселях, в Басані.

Де-не-де ще солом’яні стріхи
Про минуле комусь нагадають.
Внуки — ваша надія і втіха,
Тут, в Басані, світанки стрічають.

Ліс шумить щось прекрасно-чудове,
Не буденні слова, не звичайні.
Ти прийми їх врочисті й святкові,
Найрідніша у світі Басаие!

Щоб жилося тобі ще багато,
Щоб з роками росла ти й міцніла.
І щоб ще не одне таке свято
З хлібом-сіллю ми радо зустріли.

Опубліковано 21 вересня 1996
в Бобровицькій районній газеті «Наше життя»

Цей текст доступний на умовах CC BY-SA 3.0 Unported

Read Full Post »