Рівно стільки пройшло з того часу, як я закінчила Старобасанську середню школу. Нас у класі навчалося небагато. З’їхалося ще менше. Але це не головне. Найгіркіше, що на сьогоднішній день – двох ровесників уже немає. Померли молодими Саша Балишев і Ліда Ціпкун(моя вірна подруга). Не так давно перестало битися серце тодішнього директора школи Валерія Івановича Мартиненка. З приємного – зустріч з тими кого не бачила всі ці роки. Приїхав з Полтавщини наш класний керівник – Микола Миколайович Коваль з дружиною Тетяною. Ще працює в школі перша вчителька Надія Іллівна Бушко.
На святі все традиційно, але від того нікому не гірше. Звучать привітання від педагогів, колектив який очолює нині Лідія Олексіївна Єреп. Нас піснями та віршами зустрічають учні. Прикро і страшно, що їх сьогодні у школі так мало. Є класи, де навчається по дві-три дитини. Але школа живе повноцінно, цікаво, активно, багатогранно.
Гарно оформлені класні кімнати, опалюється газом, охайне подвір’я… Окраса освітнього закладу – кімната „Світлиця”.
Спілкувалися допізна. Було про що поговорити випускникам за святковими столами.
Дякую тобі, моя рідна школо, за те що не забула запросити на гостини.
Тетяна Череп-Пероганич — життя і творчість 