Так, я та пташка,
Що тремтіла в твоїх долонях.
Серце якої
Зумів полонить словами.
Не до співу мені:
Сльозинкою гіркою,
Я по долі твоїй пробіжу.
Відпусти ти мене –
Загублюсь поміж хмар
Опечалена.
Маю крила в душі,
Тільки ж серце любов’ю поранене.
Не до співу мені
Болючою згадкою
Зачеплюсь за сумління твоє.
Будь-що буде.
Posts Tagged ‘Білі вірші’
Не до співу мені
Posted in Перебреду цю річку почуттів, tagged Білі вірші on 02.10.2011| Leave a Comment »
Ніколи не пізно
Posted in Батьківська хата, tagged Білі вірші on 01.10.2011| Leave a Comment »
Ніколи не пізно
Почати все з початку.
Торкнутися мрії
Вербовою гілкою.
Зігріти кохання
Вечірньою зіркою.
Відшукати своє
Дерево життя
Посаджене прадідом.
Продовжити почате,
Закінчивши війну
З безглуздям.
Радіти новому дню,
Сонцю і вітру.
Та попри всі несподіванки,
Без яких життя
Було б не цікавим,
ВІРИТИ, НАДІЯТИСЬ, ЛЮБИТИ!