Пробач душі, що тонкосльоза,
Пробач словам, що недоречні,
Я кращою хотіла бути,
Але мене ти не почув.
Візьми у руки
Серце кволе,
Що спопеліло від любові.
Не здатна ж бо чинити зраду,
Це як померти – не родившись.
Мені близькі твої печалі,
Але чужа твоя неправда.
Сьогодні знову я твоя.
Завтра – без тебе.
Archive for the ‘Перебреду цю річку почуттів’ Category
Без тебе
Posted in Перебреду цю річку почуттів on 02.10.2011| Leave a Comment »
Образа
Posted in Перебреду цю річку почуттів on 02.10.2011| Leave a Comment »
А біль такий великий,
Нема йому кінця.
Не в’яже зовсім лика
Гірка образа ця.
Тремтить на вітрі п’яна,
Голосить і кричить.
А серце в’яне й в’яне,
Душа болить – болить.
Ну, де вона взялася?
З яких прийшла доріг?
Гадюкою вляглася
До мене на поріг.
Ворочає думками,
Холодна і сумна.
Ще й тішиться сльозами
Та тим, що я сумна.
Що зовсім сил не маю
ЇЇ перемогти.
Тривожуся в печалі
Від злої самоти.
Що тільки білі квіти,
Засохлі на вікні,
Нагадують про літо
Та про любов мені.
Оплакувать, що втрачено, не варто
Posted in Перебреду цю річку почуттів on 02.10.2011| Leave a Comment »
Оплакувать, що втрачено, не варто,
Повторюю упевнено завжди.
Пішов – іди. Звільни мене з-під варти,
І від журби звільни, і від біди.
Бо то вже лихо – бути біля тебе,
Хай і зорею, та лише край ніг.
Переді мною мрій безхмарне небо,
Їх ще ніде й ніхто не переміг.
Я не страждаю, я горю бажанням
Лишити все й торкнутись висоти.
І хай ця пісня на землі остання,
Мене спинить уже не зможеш ти
Не чекай
Posted in Перебреду цю річку почуттів on 02.10.2011| Leave a Comment »
Я високо літаю над землею.
Може впаду, а може й не впаду.
Залишуся зоріть собі зорею
І не прийду до тебе. Не прийду.
Страждати буду, а чи сумувати,
Любити буду, а чи навпаки.
Та не чекай, що повернуся завтра
І спопелюсь від дотику руки.
Я про тебе думаю-гадаю
Posted in Перебреду цю річку почуттів on 02.10.2011| Leave a Comment »
Я про тебе думаю-гадаю,
Я до тебе мріями лечу.
Де ти є? Пішов куди – не знаю.
Знову навздогін «вернись» кричу.
Поцілунком вуст ще б раз торкнутись,
Обійняти і за все простить.
І забутись, хоч на мить забутись,
І любить, до забуття любить.
А весна сліди дощем змиває,
Не знайти мені твоїх доріг.
Та вини моєї в тім немає,
Що свого ти щастя не зберіг
Проходять дні, години та хвилини
Posted in Перебреду цю річку почуттів on 02.10.2011| Leave a Comment »
Проходять дні, години та хвилини,
Горять бажання в зорянім вогні.
Скажи «прощай» – і я тебе покину.
А ти чомусь всміхаєшся мені.
Ця клята осінь, ница грубіянка,
Пророчить нам розлуку знов і знов.
Не знає жовтокоса громадянка,
Що вже до неї втрачено любов.
Не хочу більше гратись почуттями.
Ти, коли зможеш, мене вибачай.
Якщо нічого вже нема між нами, –
Я першою скажу тобі «прощай».
Те море мрій моїх
Posted in Перебреду цю річку почуттів on 02.10.2011| Leave a Comment »
Те море мрій моїх,
Бажань, що не здійснились,
Вже висохло ущерть.
Життя змінилось.
Я не твоя!
Цим сказано усе.
Шторми печалей вітер віднесе
Туди, де нас нема,
Де ти не мій.
І не важливо,
Хто програв цей бій.
Важливо, щоб жилося
Нам щасливо
На різних полюсах Любові.
Вірші з часом пишуться все гірші
Posted in Перебреду цю річку почуттів on 02.10.2011| Leave a Comment »
Вірші з часом пишуться все гірші.
Є у цьому і твоя вина.
Надихай, прошу мене на більше,
Оп’яніти можна й без вина.
Ти торкнись теплом душі моєї,
Не порань її, не оскверни.
Ладна бути все життя твоєю,
Та чи не запізно стрілись ми?
У думках з тобою й біля тебе.
Я не знаю – це любов чи ні?
Не зривай дарма зірок із неба,
Просто трішки щастя дай мені.
Моє кохання, мов тяжке похмілля
Posted in Перебреду цю річку почуттів on 02.10.2011| Leave a Comment »
Моє кохання, мов тяжке похмілля,
Приносить втому, смуток, каяття.
В терновий цвіт убралося весілля
І стало болем на усе життя.
Сентиментальна пора
Posted in Перебреду цю річку почуттів on 02.10.2011| Leave a Comment »
Сентиментальна пора
Ламає у відчаї руки.
Та хіба ж винна вона,
Що між серцями розлука.
Що опадає лист
На несказане вчасно.
Зорі зриваються вниз,
Гаснуть.