Ніна Головченко: «Доросла жінка» Тетяни Череп-Пероганич як образ жінки цивілізованої

Урбаністично-феміністична обкладинка книги Т. Ч.-Пероганич «Осінь дорослої жінки», де зображено даму декадентського типу у шляпі, з цигаркою та чи то з пером, чи то біля келиха/пляшки вина, не зовсім пасує до образу авторки книги, котрий уклався у моїй свідомості за два роки спілкування з цією письменницею. Тетяна, як на мене, абсолютна українка, класична жінка, гарна, відверта, талановита, легка у спілкуванні і – абсолютно закорінена в село. Правда, вона однаково органічно почувається і в хусточці у мами на городі, і в модерному ресторані м. Києва з келихом «мохіто», але асоціюється насамперед із природнім світом розкішних сільських пейзажів.

Чому?.. Тому що ніколи не соромиться того, що народилася в селі; тому що завжди розмовляє/пише українською мовою, не збивається на манівці модних англіцизмів чи неусвідомлених росіянізмів; тому що пише про звичайні прості речі зрозумілою мовою, але знаходить у цих речах такі глибокі сенси і несподівані ракурси, котрі відгукуються в серцях читачів і відкривають їм глибини їхнього життя.

Наприклад, із останніх вражень: я бачила, як витирали сльози натрудженими руками колишні доярки/свинарки/політниці, коли Таня читала в сільському клубі вірші «Сорочка» і «Листи на війну». А потім, після виступу, до Тані підходили чоловіки, – звичайні, просто вбрані (у крайньому разі – на «Chevrolet Aveo» чи «Daewoo Lanos»), – і дякували їй за те, що вона зуміла просто й гарно, без зайвих викрутасів і пафосу сказати про найважливіше у їхньому житті. А за три дні після того концерту мені зателефонував брат, полковник у відставці, який ніколи не грішив увагою до поезії, і сказав, що прочитав книгу Тані «Осінь дорослої жінки» від початку до кінця…

Read Full Post »