Feeds:
Публікації
Коментарі

Archive for the ‘Яблуневе кохання’ Category

Яблуневе кохання моє
По весні і п’янить, і чарує.
Неземну надзвичайність дарує,
Насолоду й натхнення дає.

Треба ще що, щоб бути щасливою?!
Буйно квітнуть бажання й думки.
Лиш торкнуся твоєї руки,
Як одразу надіюсь і вірую.

Почуття, як сади плодоносяться,
Підбираю найкращі слова.
В них надія моя ожива,
Вони в пісню, у серце просяться.

Яблуневе кохання моє,
Мрій суцвіття дурманить і радує.
Я про вчора тобі не нагадую.
Ти сьогодні у мене є.

Read Full Post »

Ти старший, мабуть, на піввіку.
Та що нам з тобою роки?
Допоки не стулим повіки,
Не вийдем з кохання ріки.

Цілунком зцілю твої зморшки
І душу зігрію теплом.
Мене не лякають ні трошки
Сивинки над мудрим чолом.

Нас важко комусь зрозуміти,
Хоч нам ні до чого той хтось.
Щоб жити, потрібно любити…
Як добре, що це нам вдалось.

Read Full Post »

Червоні яблука. Солодкі,
Мов яблука – твої вуста.
І прикро, що минають роки,
І що міняють нас літа.

Скрізь то проблеми, то турботи,
Щось через лад, щось через край.
Все менше «за» і більше «проти»,
Та майже стільки ж «вибачай».

Блукаючи осіннім садом,
Ми все ще прагнемо весни.
І ще чекаєм зорепадів,
Що виринають із пітьми.

Червоні яблука під ноги…
Ти не топчи їх, обійди.
Допоки в яблуках дороги –
Серця не стліють від біди.

Read Full Post »

Нам просто добре вдвох іти цим листопадом,
Коли нема вітрів ні в серці, ні в душі.
Коли кохання скрізь: над лісом і над садом,
Співаються пісні, і пишуться вірші.

Ти тільки вір мені, ти тільки будь зі мною
Щасливим, дорогим у сні і наяву.
Стоїм рука в руці на березі Любові.
Мене кохаєш ти, тобою я живу!

Read Full Post »

Прожитий день упав до ніг зорею,
Пропав миттєво в мене на очах.
А я завжди, завжди була твоєю
На всіх дорогах, і на всіх шляхах.

Ти взяв мене в полон зіниць блакиттю,
Теплом душі печаль мою зігрів.
Запалююся радістю щомиті –
Мене ніхто іще так не любив.

Було в нас все: печалі і розлуки,
Розходились і сходились ми знов.
Любов, яка народжувалась в муках, –
То найвірніша, назавжди любов!

Read Full Post »

Літо холодне теплом нас огорне,
Буде нам добре в обіймах міцних.
Кажуть, любити сьогодні не модно,
А на волосся цілунок твій ліг.

Білих ромашок яскраві букети
Уплетемо у вінок поміж мрій.
Хай про нас пишуть сучасні поети,
Що ми щасливі в любові своїй.

Літо холодне теплом нас огорне,
Травами схилиться радість до ніг.
Кажуть про те, що любити не модно
Ті, хто любові в серцях не зберіг.

Read Full Post »

Впав промінчик на долоні –
Повесніло на душі.
Усміхнись мені сьогодні
В недописанім вірші.

Щебетом гаї рясніють,
Квіти губляться між трав.
Не усі поети вміють
Так сказать, як ти сказав.

В небі хмарка кучерява,-
В неї світле майбуття.
Тут не в римах зовсім справа.
Роль зіграли почуття.

Нам так любо. Нам так гарно.
Доле, йди до нас хутчіш.
І тоді вже разом вправно
Ми допишемо цей вірш.

Read Full Post »

Півонії пахнуть – п’яніє душа,
Зникають за мить усі болі й тривоги.
Тебе я шукала, тебе я знайшла,
І вже не зійти нам з цієї дороги.

Півонії пахнуть так щиро для нас,
Вдихни аромат цей, напийся дурману.
Кохання дарує нам зоряний час, –
Тебе я люблю, а не ввожу в оману.

Півонії пахнуть і терпнуть вуста.
Цілунків дощі не дають нам спокою.
З тобою не грішна, з тобою свята.
Так ніби півонії квітка з тобою.

Read Full Post »

Ти – моя перша любов,
Ніжних цілунків жменька.
Ось і зустрілися знов,
Женька мій, просто Женька.

Як то було все давно…
Щастям хворіло серденько.
Найцікавіше кіно –
Час сподівань наших, Женька.

В очі дивлюся твої,
Спогади плинуть тихенько.
Щирі розмаї-маї
Вже не повернуться, Женька.

А на щоці недарма
Тане сльозинка дрібненька.
Сам ти. І я теж сама.
Долею схожі ми, Женька.

Read Full Post »

Я возвеличу погляд твій,
І усмішку, і щиру вдачу…
Натомість все лихе пробачу.
Ти теж пробач неспокій мій,
Непосидючість і невтому
Так, як не пробачав нікому.
Понад усе тебе люблю!

Read Full Post »

Older Posts »