Це тільки ти міг так мене любити:
Цвіли бажання рясно, наче квіти,
У радості минали тихо дні,
Палали ми в щасливому вогні.
А потім враз здійснявся лютий вітер…
Погас вогонь кохання назавжди,
Почулося у відповідь: «Не жди».
Я і не жду. Даремна річ чекання,
Коли зітліло полум’я кохання…
Та хто ж наслав на нас той лютий вітер?
Залишити коментар